Тарас Ільницький: «Складних питань у кар’єрі мені ще не задавали»
Головний тренер Спортивного клубу «Чайка» Тарас Ільницький був запрошений на зустріч прес-секретарів клубів Першої та Другої ліг, яку організувала Професіональна футбольна ліга.
Коуч нашої команди взяв участь в неформальній бесіді та відповідав на запитання представників прес-служб, міцно тримаючи удар акул пера. Найцікавіші запитання та відповіді пропонуємо вашій увазі:
– Тарасе Івановичу, як взагалі ви ставитесь до прес-конференцій та запитань від представників ЗМІ?
– Ще з часів, коли був гравцем, я зрозумів що з прес-конференції можна взяти багато цікавої інформації. Наприклад, для мене це один із способів шпигунства. Деяку інформацію я навіть брав для побудови тактичних схем в своїй команді. Тому звичайно прес-конференція важлива складова футбольного матчу.
– Чи задавали вам питання, після яких взагалі не хотілося відповідати?
– По-перше, в мене ще немає такого великого тренерського досвіду… Зараз я працюю з командою, яка грає у Другій лізі. На цьому рівні прес-конференції здебільше мають формальний вид. Я розумію, що мені зададуть якесь стандартне запитання і я маю щось стандартне відповісти. Тому все залежить від того, хто задає питання і яке. Якщо в запитанні є конкретика і його по темі можна розгорнути, то звичайно й відповідь буде більш конкретніша. Звичайно, нікому не подобаються запитання на кшталт: «Чому ви програли сьогодні»? Але складних питань у кар’єрі мені ще не задавали.
– В останньому матчі чемпіонату вашій команді вдалося відігратися з рахунку 0:3. Як ви можете оцінити роботу прес-служби «Полісся» по висвітленню цієї гри та запитанням після матчу? Увагу до гравців якої команди треба більше приділяти у таких випадках: що не втримала перемогу чи до тої, яка змогла відігратися?
– Вважаю, що прес-служба «Полісся» спрацювала добре. Всі питання були по темі. Напевно, мені було зручно відповідати, тому що був настрій відповідний. Що стосується другого запитання, то я вважаю що завжди треба питати гравців з обох сторін. Так, коли команда виграла, то інтерв’ю з гравцями розцінюється як нагорода. Вони це заслужили – і це зрозуміло. Але важливо задавати питання й коли команда програє. В нас звикли до того, що коли є поразка, то краще нікого не чіпати. Сіли в автобус та поїхали. Вважаю, що це неправильно. Адже якщо задаються питання, то це спонукає гравців чи тренера про щось задуматись та щось проаналізувати. Совість має щось підказати у такому випадку. Футболіст скоріше зрозуміє де зіграв не так, де помилився і наступного разу на тренуванні залишиться трохи довше та щось відпрацює.
– Якщо футболіст після поразки категоричне не хоче відповідати, як бути в цьому випадку? Чи варто звернутися до тренера і не буде це виглядати як скарга, що може лише погіршити відносини з гравцем?
– Багато що залежить від тренера у цій ситуації. З ним має бути контакт. Звичайно й серед тренерів є такі, хто підтримає футболіста у бажанні нічого не казати. А якщо навіть гравець щось скаже, то ще отримує за це на горіхи від коуча. Особисто у мене інша позиція. Я завжди кажу перед матчем: якщо вас питають після поразки – обов’язково дайте відповідь. Тобто, позиція тренера дуже важлива у цьому питанні.
– Як ви ставитесь до того, що гравець після програного матчу може постити у соціальних мережах свій відпочинок в компанії друзів чи у якомусь барі? Чи має він на це право на вашу думку? Чи повинен тренер забороняти це?
– Якщо людина дозволяє собі щось зайве після поразки, значить вона не усвідомлює що сталося. На мою думку гравці не мають право на будь-які святкування у вечір після поразки. Ви ж розумієте, що за дії гравця будуть судить про клуб загалом, адже кожний футболіст це реклама клубу. Але якщо це трапилось, перше щоб я запитав у нього: як це розуміти? Якби це повторилося – були б штрафні санкції. Втретє – була би досить серйозна розмова.
– На вашу думку, чи може тренер дозволяти себе реагувати на вислови вболівальників під час матчу, проявляти емоції стосовно їх поведінки, а також під час післяматчевої прес-конференції?
– Здебільше це залежить від людини. Що стосується мене, то я не буду відволікатися на емоції вболівальників, бо тоді я можу упустити нитки гри. Це буде погано для результату. Напевно, в мене вистачає досвіду не звертати увагу на вислови з трибун. Що стосується емоцій під час прес-конференції… Дивиться, не завжди тренер після гри може відповісти на будь-які запитання. Хоча фінальний свисток вже пролунав, тренер ще деякий час перебуває у грі. Потрібен час, щоб по справі дати якийсь аналіз. Але тренер завжди має бути тактовний з журналістами. Навіть коли критикує свою команду.
– Як ви ставитесь до загального фото команди перед грою, та після неї в роздягальні, якщо для цього є привід? Адже в деяких клубах, як то кажуть «на фарт», не дозволяють цього робити…
– Я не бачу в цьому ніякої проблеми. В нас був такий приклад: ми проводили останню домашню гру року з «Буковиною», до мене підійшли та запитали: якщо переможемо – давайте зробимо загальне фото команди? Я відповів: «Звичайно». Такі ініціативи я завжди підтримую.
– На вашу думку, чи правильно це, коли тренери приховують інформацію щодо прізвищ гравців, які перебувають на перегляді та виходять у контрольному матчі, чи тих, хто травмований на цей час, або хто пішов з команди?
– Розкажу приклад який був у нас в «Чайці»: під час сезону з команди пішли два основних гравця. Мене запитали: чи можемо ми викласти новину про це? Я був проти, адже якщо би ми оприлюднили таку інформацію, суперник зробив би відповідні висновки. Тому ми поставили цю новину після останньої гри. Розумієте, це безперечно цікаво глядачам – мати оперативну інформацію зі стану клубу про травмованих гравців, та тих, які пішли з команди. Але всіх нас у першу чергу цікавить результат і ми маємо бути в чомусь закритими. Не вважаю, що це є злочин по відношенню до вболівальників.
Окремо скажу про тих гравців, які на перегляді. Чому тренер приховує прізвища? Щоб не втратити гравця і не дати змогу конкурентам запросити його до себе. Завтра йому запропонують трохи більше в іншому клубі і все…
Дякую за запитання!
Прес-служба СК «Чайка»
Прес-служба ПФЛ
