Олександр Протченко: «Мав повісити бутси на цвях та розпочати тренерську кар’єру»
Минув рік, як Олександр Протченко приєднався до тренерського штабу Спортивного клубу «Чайка» на чолі з Тарасом Ільницьким. А нещодавно Олегович отримав нагороду за минулі заслуги. Ці події і стали приводом нашої розмови.
– Олександре Олеговичу, днями ви отримали нагороду від Федерації футболу міста Києва. Розкажіть будь ласка за що саме?
– До того, як перейти до «Чайки» і стати помічником Тараса Івановича, я працював з командою U-17 в структурі Академії київського «Арсеналу». З нею ми виграли чемпіонат міста Києва, а я був визнаний кращим тренером у цій віковій категорії. Ось нагорода й знайшла мене.
– Певного часу ви працювали з молоддю, зараз тренуєте гравців професійного клубу. З ким вам було легше досягати мети?
– Я не можу сказати, що десь легше чи важче. Це різні напрямки роботи і вони для мене цікаві. Коли самостійно керуєш командою юнаків, на тобі відповідальність в першу чергу за здоров’є гравців, за їх розвиток, а вже потім за результат. У «Чайці» я намагаюся зробити все так, щоб всі задуми головного тренера втілилися у життя. Хоча, звичайно, ступінь відповідальності зараз у мене не такий високий.
– В чому специфіка роботи та яка різниця у тренувальному процесі, коли працюєш з юнаками та зі сформованими футболістами?
– Різниця звичайно є. З юнаками важливо працювати психологічно, адже в тому віці людина досить легко може піддатися емоціям. До того ж тренер має постійно навчати молодь грати в футбол в прямому сенсі цього слова. Щодо професіоналів, то їм звичайно не треба демонструвати як бити по м’ячу. Але інформацію сформовані футболісти схоплюють значно швидше. В цьому напрямку на першу чергу виходять тактичні та фізичні вимоги гравця. А головне – щоб футболіст якнайшвидше зрозумів що від нього вимагають.
– Під час сезону помітив таки зміни на бровці. В перших матчах усіма діями команди керував головний тренер. Але надалі на бровці перебували вже ви, а Тарас Іванович дивився гру в стороні. Це був такий тактичний хід?
– Все дуже просто. У колі тренерського штабу ми завжди аналізуємо не тільки те, що відбувається на полі, але і за його межами. Зокрема, аналізуємо й те, як наші дії – дії тренерів під час матчу впливають на гру, та до чого вони призводять. Футбольний матч складається не тільки з самої гри. Тренер, перебуваючи на бровці, витрачає енергію на будь-що. Найчастіше він заспокоює гравців або після провокацій з боку суперника, або після суддівських рішень. Це багато витрачених емоцій, через які тренер може не зовсім точно оцінювати гру, не вчасно робити зміни та інше. І у підсумку страждає результат. Тому було прийнято рішення, що буде краще, якщо Тарас Іванович дивитиметься гру зі сторони, не відволікаючись на дрібниці, а концентруючи свою увагу виключно на діях футболістів. Здається, це принесло користь команді та з’явився результат.
– А як складалася ваша футбольна кар’єра? Ви досить рано пішли в тренери. Чому так сталося?
– Все моє футбольне життя було пов’язане з київським «Арсеналом». Я мав контракт з клубом ще з тих часів, коли «каноніри» виходили у Лігу Європи. Але так склалося, що я отримав дуже важку травму і на цьому моя професійна кар’єра закінчилася. Спробував пограти на рівні аматорів, та знову зазнав важкої травми. Згодом зрозумів, що маю повісити бутси на цвях та розпочати тренерську кар’єру. До речі, ми разом з Тарасом Івановичем вчилися на тренерську ліцензію, а з часом працювали разом в Академії «Арсеналу».
– З цього витікає питання: чи можна казати про те, що у вас з Тарасом Івановичем склався тренерський тандем, який з кожним роком буде тільки міцнити?
– Мені здається що так. Багато в чому наші погляди на тренерську діяльність та взагалі на футбол співпадають. Є досить конструктивний діалог, який приносить користь нам обом як тренерам. Якщо будемо давати результат та бачити професійне зростання футболістів – чому б ні?
– Наближається період свят. Щоб ви хотіли побажати вболівальникам Спортивного клубу «Чайка» та мешканцям села Петропавлівська Борщагівка у наступному році?
– Всім людям побажаю щастя. Нашим вболівальникам – здоров’я та бажання відвідувати якомога частіше матчі «Чайки». Академії клубу бажаю розвитку, гравцям першої команди – з великим бажанням повернутися до тренувального процесу та робити набагато більше, ніж зроблено на цей час. Керівництву нашого клубу – супутніх чинників для того, щоб ставити перед командою нові завдання!
Прес-служба СК «Чайка»
