Олександр Сухенко: «За потенціалом у нас одна з найкращих команд Ліги»
Нападник Спортивного клубу «Чайка» Олександр Сухенко останнім часом все частіше потрапляє до стартового складу.
Є на рахунку Сашка значні корисні дії. Зокрема, у домашній грі проти тернопільської «Ниви» саме Сухенко заробив пенальті, завдяки якому наша команда відсвяткувала перемогу. А на передодні гри з «Буковиною» Олександр відповів на запитання прес-служби:
– Сашко, вітаю тебе з тим, що в останніх матчах ти є гравцем основного складу. У першому колі та в деяких матчах другого ти навіть на заміну виходив не в кожному матчі. А зараз з’явилася стабільність. З чим це пов’язуєш?
– Дякую за привітання. Напевно з тим, що двоє гравців атакуючого плану пішли з команди і Тарас Іванович відпрацьовує зараз нову схему гри. До того ж на початку сезону я не мав належних ігрової практики та кондицій. Напевно зараз ситуація змінилась на краще. Я вдячний що до мене є довіра з боку головного тренера.
– А як сам почуваєш себе на полі? Ти зараз в оптимальній формі? Кажуть, набагато важче вписатися в гру команди та проявити себе, коли виходиш виключно на заміну.
– Зараз почуваю себе значно впевненіше, у порівнянні з тим як це було раніше. А якщо згадувати минулий сезон «Чайки», то відчував певний мандраж, коли виходив на поле. Це не дивно, адже тоді я взагалі вперше в житті грав на професійному рівні. Стосовно ігрової форми, то мені важко сказати, перебуваю в найкращих кондиціях я зараз, чи ні. Але головне, що є впевненість у своїх силах та віра в успіх.
– А як взагалі складалася твоя футбольна кар’єра до сьогодення? Де ти грав до «Чайки»?
– Оскільки родом я з Макарівського району Київської області, то шансів десь заграти майже не було. Втім коли мені виповнилось вісім років мені пощастило потрапити у київське «Динамо». Проте одна трагічна сторінка в житті перекреслила сподівання на яскраву кар’єру. Певного часу мені не можна було навіть грати, і доки навчався в школі, футбол в моєму житті грав епізодичну роль. Лише років в шістнадцять я став грати на рівні району за команду мого рідного села. А після кількох років гри на тому рівні потрапив у склад однієї команди, яка виступала у Першій лізі Київщини. Там у мене непогано виходило, я забив чимало голів. І саме там мене «наздогнав» його величність «випадок». Справа в тому, що Президент «Чайки» Олександр Петрович Нігруца побачив мене у грі та запропонував перейти до його клубу, який на той час вже виступав на аматорському всеукраїнському рівні. Так я опинився у «Чайці».
– У минулому сезоні ти забив двічі за «Чайку». Якщо можна, згадай будь ласка кому і як ти забивав?
– Дуже добре пам’ятаю ті голи. Перший був у домашній грі проти «Калушу». Я починав гру на лавці запасних, але коли наприкінці першого тайму травму зазнав Навід Насімі – мій конкурент за позицією, Тарас Іванович випустив мене. На той час ми вже програвали 0:1. Коли матч вже добігав кінця, йшла десь 83 хвилина, тренер вже збирався мене міняти. Але за мить ми зрівняли – Бартошук підключився по флангу, прострілив у карний майданчик, звідки Сергій Шевчук забив. Тарас Іванович відмінив заміну, чому я потім був дуже радий, адже за дві-три хвилини мені вдалося забити. Ми вибігли у швидку контратаку і я вперше відзначився на професійному рівні. Емоції як то кажуть просто зашкалювали! А другий гол я забив житомирському «Поліссю» також вдома. Але той м’яч був неофіційно анульований для мене, адже я припустився помилки, яка коштувала голу в наші ворота. Тобто я зіграв «на нуль» у тій грі.
– З того часу як ти у «Чайці», в команді змінилось декілька тренерів. Якими якостями від попередників відрізняється Тарас Іванович Ільницький?
– На мій погляд, було б некоректно порівнювати якості тренерів, адже я не хочу нікого образити. Кожний з попередників Ільницького мав свої досить сильні якості. Але вони бачили гру дещо по-іншому та були як то кажуть «старой закалки». Щодо Тараса Івановича, то він, я би сказав, тренер сучасного покоління. Під час матчу він повністю занурюється у гру, переймається за результат, емоційно реагує на ті чи інші події у матчі. Така поведінка властива топ-тренерам світового рівня. З точки зору якостей тренера в нього також багато плюсів, але він ще молодий тренер, тому звичайно є куди зростати.
– На твою думку, яке реальне місце нашої команди у таблиці, враховуючи якості гравців та їх потенціал?
– Зараз ми поки що сьомі. Це місце, на яке ми напрацювали сьогодні. Якщо брати за увагу гру нашої команди в останніх матчах, то ми заслуговуємо на кращу сходинку у таблиці. За потенціалом у нас одна з найкращих команд Ліги. Ми можемо конкурувати з будь-яким суперником на цьому рівні.
– Гравці нашого майбутнього суперника – «Буковини», на тлі феєричної перемоги над «Вересом», кажуть, що їдуть до Макарова за перемогою. Чого насправді варта чернівецька команда?
– Це нормально, коли команда їде за перемогою. Ми також у кожному матчі граємо за три очки. І думаю всі інші команди також. «Буковина» – це одна із команд нашої групи, яка може як виграти у будь-якого суперника, так і програти будь-кому. Насправді рівень у Другій лізі такий, що в кожному конкретному матчі може статися все що завгодно. Тут не працює логіка, її взагалі майже немає у футболі. Те що «Буковина» знаходиться нижче нас, але обіграла «Верес», а ми свого часу програли «Вересу», нічого не значить. Тут, умовно кажучи, перемагають сьогодні і зараз, а про все інше – не варто говорити. Ми налаштовані на три очки, не думаю що нам варто чогось боятися. Ми впевнені у власних силах, ніякої недооцінки суперника не буде.
Прес-служба СК «Чайка»
