Максим Лещенко: «В Житомирі нам аплодували та казали: «Молодці»!

Екс-гравець житомирського «Полісся», а нині – захисник Спортивного клубу «Чайка» Максим Лещенко відповів на запитання прес-служби стосовно останньої гри «жовто-синіх» в осінній частині чемпіонату України і не тільки:

– Максиме, ми всі раділи просто божевільній кінцівці матчу в Житомирі. Але для тебе гра розпочалася на 52 хвилині, коли ти вийшов на заміну за рахунку 0:2 на користь «Полісся». Про що саме просив тебе Тарас Іванович? Які вказівки ти отримав від тренерського штабу?

– В мене було завдання зіграти якомога надійно у захисті та навести лад у задній ланці. В принципі, нічого такого особливого… це і є мої головні функції в команді.

– З якими відчуттями виходив на поле? Наскільки важко увійти в гру, коли команда програє?

– Звичайно, це не легко виходити на поле за рахунку 0:2. Але я дуже хотів допомогти команді. Було велике бажання бути корисним на полі.

– З часом суперник забив третій гол. Як змінилася ситуація на полі? Були думки про те, що усе в матчі, на жаль, вирішено?

– Звичайно, не можу відповідати за всіх хлопців, але як правило в такій ситуації гравці починають діяти на полі більш розкуто. Найчастіше для команди, яка програє 0:2 чи 0:3, втрачати вже нічого. Результат не тисне, адже вже добряче «горимо», треба знайти свою гру та спробувати зробити хоч щось. А підняти руки та здатися можна встигнути завжди. Це не важко.

– Для тебе «Полісся» не чужа команда. Ти грав у Житомирі в минулому сезоні. Що відчував, коли виходив на поле?

– Ніби нічого особливого… Так, знаю більшість гравців, тренерів та деяких вболівальників. Але якоїсь особливої мотивації не було. Для мене це була звичайна гра, як і всі інші в чемпіонаті, а «Полісся» – звичайний суперник. Було цікаво зіграти проти лідера, за присутністю чималої кількості глядачів.

– Розкажи, що відбувалося після матчу? Це правда, що «Чайці» аплодували навіть житомирські вболівальники?

– Ці емоції, напевно, неможливо передати словами. Особисто я, як і багато хто з наших гравців, вперше таке пережив, щоб відігратися з 0:3 за останні п’ять хвилин матчу. Щодо вболівальників, так – це дійсно було. Бажали нам успіху та казали на адресу гравців «Чайки»: «Молодці»!

– Які висновки, на твій погляд, можна зробити по виступу команди в осінній частині чемпіонату?

– Почали сезон не кращим чином, але згодом знайшли свою гру та провели ударний відрізок. Нам багато не щастило на початку чемпіонату, але пізніше фортуна повернула нам боржок за деякі матчі. Головне – що ми стали командою, б’ємося один за одного. Це відчувається під час матчів і навіть на тренуваннях.

– Цей календарний рік ти провів у складі «Чайки». Які для себе ставиш подальші цілі? Чи пов’язані вони з нашою командою?

– В «Чайці» дружний колектив і мені це подобається. Сам я з Києва, тому мені комфортно тут. Клуб має амбіції, постійно думає про розвиток, перед командою ставляться нові цілі. Це те, що співпадає з моїм баченням відносно футболу. Наразі «Чайка» моя команда. Думати про якісь зміни навіть не хочу зараз.

– Навіть при тому, що ти не завжди потрапляєш до основного складу?

– Це виключно моя проблема. Ні на кого з тренерів я не тримаю за це образи. Я розумію, що повинен ще більше та ще краще працювати на тренуваннях, щоб забронювати місце в основі. Це чудово, коли в команді є здорова конкуренція.

Прес-служба СК «Чайка»

Опубліковано: