Сергій Шевчук: «Були в шоці від аншлагу на «Олімпійському» (відео)

В цьому році виповнилось 10 років, як збірна України U-19 стала найкращою командою Європи. Одним з тих, хто творив історію на домашньому Євро, був динамівець Сергій Шевчук, який раз захищає кольори Спортивного клубу «Чайку».

Разом з нашим півзахисником ми згадали перипетії того чемпіонату.

– Сергію, коли тебе просять згадати молодіжний Євро-2009, тріумф збірної України, що згадується найперше?

– Якщо відверто, багато нюансів того чемпіонату вже стерлося з пам’яті. Той турнір був наче сон для мене. Він минув так швидко, що навіть не усвідомив що трапилося. Чесно кажучи, ми тоді не розуміли по-справжньому, що творили історію українського футболу. Якщо не помиляюсь, на той час жодна із збірних не вигравала нічого подібного, окрім студентів. Згадую, що навіть якогось свята з цього ніхто не робив. Так… посиділи в ресторані, а пізніше отримали преміальні та роз’їхалися.

– Згадай будь ласка, як Юрій Калитвинцев, тодішній головний тренер збірної U-19, готував команду до Євро?

– Можу сказати, що готували нас задовго до чемпіонату. Основу збірної складали гравці київського «Динамо-2», яке як раз тренував Калитвинцев. І коли Юрій Миколайович очолив збірну U-19 він постійно ставив нас у склад в чемпіонаті Першої ліги. Навіть якщо збірники грали не найкращим чином, він давав нам постійну ігрову практику. А десь за місяць до Євро збірна зібралася у Конча-Заспі, де через два етапи зборів вже ретельно готувалася до чемпіонату. В Донецьк ми перебралися вже перед початком турніру та базувалися в одному з готелів в центрі міста. Пам’ятаю, що тренування проводились на старенькому стадіоні «Шахтар».

– Які завдання ставив тренерський штаб перед початком Євро? Чи відчувалося в команді, що можете виграти «золото»?

– Ні, про це навіть не йшлося. Тоді вважалося, що буде успіхом вийти з групи. Тем більше, ми почали досить важко – посередня нічия зі Словенією 0:0, потім врятована нічия з Англією 2:2. В останньому матчі групи проти Швейцарії нас влаштовувала тільки перемога. І вирішальний гол ми забили лише на 85 хвилині. До речі, мені пощастило стави співавтором взяття воріт. Вдалося з правої бровки зробити простріл в бік воріт, а Сергій Рибалка у карному майданчику проштовхнув м’яча у сітку.

– А коли відчули що є шанс перемогти на Євро?

– Саме після перемоги над швейцарцями в нас з’явилась впевненість в своїх силах. Півфінал ми грали проти Сербії, яка сенсаційно вибила з турніру іспанців. Втім, не було жодних сумнівів що сербську команда переможемо. Гра відбувалася в Маріуполі і нам вдалося вже на першій хвилині відкрити рахунок. Саме це на мій погляд стало запорукою успіху.

– Отже фінал! Пам’ятаю, аншлаг на «Олімпійському» в Донецьку… Які були відчуття від атмосфери на стадіоні та від самої гри?

– Якщо відверто – ми були в шоці від повного стадіону. Ніхто з нас ніколи не грав за такою кількістю глядачів. Але сама гра нам далася легко. Ми знали команду Англії ще по груповому раунду. Це був суперник, який сам грав та давав грати нам. Допоміг швидкий гол Дениса Гармаша. Та взагалі дуже впевнено провели той матч.

– Чим запам’ятався Донецьк? Чи вдалося подивитися місто, спуститися в шахту?

– Все було досить строго: готель, тренування, гра. Навіть нікуди не виходили. Єдине – нам зробили екскурсію по «Донбас Арені», яка тоді була на фінальній стадії будівництва. Пам’ятаю, що вдягли ми будівельні каски та пройшлися стадіоном. А матчі грали поруч – через вулицю.

– Дивлячись на склади збірних під час того Євро можна знайти досить відомі зараз прізвища гравців, які грають у провідних клубах Європи…

– Так, звісно. Наприклад в воротах збірної Іспанії стояв Де Хеа. В полі грали Начо з «Реалу» та Алькантара з «Барселони». За Англію виступали теперішній захисник «МанСіті» Кайл Уокер, захисник мадридського «Атлетіко» Кіран Тріпп’є, півзахисники «Челсі» Денні Дрінкуотер та «Тотенхема» Денні Роуз, а ще нападник «МанЮнайтед» Денні Уелбек. Непогана була команда у французів. Прізвища Сахо, Будебуз та Браїмі також на слуху сьогодні.

– Чому, на твій погляд, майже ніхто з тодішнього складу збірної України не розкрився як топ-гравець, можливо, за виключенням Сергія Кривцова з «Шахтаря»?

– Думаю, відрізняється саме бачення на питання розвитку футболу. У нас на перший план найчастіше ставлять результат. Гравці як особистості не завжди сприймаються. Почасти і самі футболісти винні у цьому, адже чимало випадків, коли у ранньому віці проявляється «зіркова хвороба». Важливу роль також відіграє менталітет. Втім, зараз ситуація змінюється на краще. Наприклад, хлопці, які виграли нещодавно чемпіонат світу U-20, зараз задіяні у провідних клубах країни. Вони мають постійну ігрову практику, можуть зростати як гравці. І так має бути.

Прес-служба СК «Чайка»

Опубліковано: