Олександр Сухенко: «Так сталося, що переможний дотик м’яча був мій»

Нападник Спортивного клубу «Чайка» Олександр Сухенко згадав торішню перемогу нашої команди над ФК «Калуш»

Варто відзначити, що саме гол Сухенка на 89-й хвилині приніс «Чайці» вольову перемогу у грі, яка відбулась рівно рік тому.

– Олександре, здається, перебіг подій в матчі спочатку складався не на користь нашої команди…

– Досить детально вже на пам’ятаю гру, але можу сказати, що до перерви «Калуш» дійсно виглядав краще за нас. Вони забили гол, мали ще моменти, а у нас фактично нічого не виходило. Взагалі гра давалася важко нашій команді. Не знаю, як іншим гравцям, але мені після першого тайму здавалося, що можемо не врятувати цю гру.

– За рахунок чого тоді вдалося переломити хід гри? Може якісь потрібні слова у перерві знайшов для вас Тарас Іванович? Другий тайм команда значно краще зіграла…

– Вже не пам’ятаю, що саме відбувалось під час перерви у роздягальні, але мені здається, що ніхто з наших гравців не хотів здаватися заздалегідь. На мій погляд, блискуче зіграв у тому матчі Андрій Бартошук. Своїми діями на правому фланзі, гострими проходами до карного майданчику, він надихав мене, і, мабуть, інших, на постійну боротьбу.

– У середині другого тайму наша команда здобула право на пенальті, який на жаль не було реалізовано…

– Так, і це міг бути поворотний момент у грі. Коли за рахунку 0:1 не забиваєш пенальті, є вірогідність, що команда може здатися заздалегідь. Ніби не хочеш цього, але руки опускаються. На щастя, цього не сталося. Ми грали до кінця, боролися, шукали нагоди і в кінець кінців були винагороджені за це. Хоча до першого нашого голу, відверто кажучи, сил грати вже не було. А ось коли зрівняли рахунок, все раптом змінилося. Ноги побігли самі. Тоді ми відчули, що можемо перемогти.

– А як у другому таймі поводив себе суперник? Невже «Калуш» не намагався подвоїти рахунок?

– Я пам’ятаю таку річ: в центрі півзахисту у «Калуша» грав під шостим номером капітан команди (Андрій Кохман – примітка автора). Він забив нам гол та і взагалі проводив фантастичну гру. Всі дії команди будувалися через нього. І у середині другого тайму його чомусь змінюють. Після цього гра суперника почала рушитися, що, звичайно, було тільки на руку нашій команді. Не знаю в чому саме була причина заміни, але якщо не травма, то напевно суперник припустився такої тактичної помилки, яка дуже нам допомогла.

– Два переможні голи наша команда забила за останні п’ять хвилин матчу. Згадай будь ласка як це було?

– В першому голі велика заслуга Андрія Бартошука, якого я вже згадував. Він зробив рейд по своєму флангу, обіграв кількох гравців суперника і віддав класну передачу в центр карного майданчику, де своєчасно опинився Сергій Шевчук. А у другому випадку Микола Вечурко з центральної зони віддав мені направо і я вирішив одразу пробити. Добре, що влучив у самісінький кут. Мені пощастило.

– Скажи відверто, чи відчував себе одним із героїв матчу?

– Чесно кажучи, ні. Круті емоції були перші 10 секунд після взяття воріт. Їх насправді важко передати словами. Вони, напевно, схожі на ті, коли виграєш лотерею або робиш омріяну покупку. Після гри як такого відчуття, що я герой матчу, не було. Мене визнали гравцем матчу і це уже було приємно. Просто так сталося, що переможний дотик м’яча був мій. Але виграла матч вся команда.

Прес-служба СК «Чайка»

Опубліковано: