Перегортаючі сторінки історії. Спогади про фінал Кубку Області 2013 (ВІДЕО)
Користуючись паузою у регулярному чемпіонаті України серед аматорських команд, де наразі приймає участь наша головна команда, ми вирішили трохи заглибитися у історичні події останніх років та разом з читачами згадати про найбільш пам’ятні матчі за участю “Чайки”.
Далі, мовою оригіналу, репортаж від 28.08.2013.
Футбольна громадськість Київщини продовжує смакувати «кришталеві» подробиці вирішального кубкового матчу в Білій Церкві.
Стадіон. Арену для кубкового фіналу довго не вибирали. Це стадіон «Зміна», урочисте відкриття якого відбулося саме 22 серпня 2013 року за безпосередньої участі Анатолія Присяжнюка і Анатолія Конькова. Синтетичний килим з наближеними до хрестоматійних розмірами 100х60 метрів, можливо, надавав деяку перевагу «Чайці», котра два з половиною роки, на відміну від опонента, грала на штучному полі, та ще й відносно вузький майданчик сприятливіший для захисту, однак ці припущення хіба що умовні. Глядацькі трибуни розраховані на 800 індивідуальних місць. Але глядачів було значно більше: на церемонії урочистого відкриття — близько двох тисяч, на грі — майже півтори, хоча запис у рапорті арбітра інший — тисяча. Господарям, а стадіоном опікується директор дитячо-юнацької спортивної школи «Зміна» Валерій Поздняков, ще доведеться обладнати як слід допоміжні приміщення та облаштувати територію, однак загалом враження від новобудови хороші.
Розклади. Путрівці не грали минулої суботи, тому міжігрова пауза в них виявилася довшою. Натомість футболісти Києво-Святошинського району, починаючи з 14 серпня, провели три матчі до фіналу. Чотирі поєдинки за дев`ять днів — для аматорів і справді багато. «Чайка» била післяматчеві пенальті в півфіналі, а ФК «Путрівка» мала два суперматчі — на гостинах у Ставищі та вдома з ФК «Буча».
Гра. «Чайка» задіяла двох форвардів (Богданова та Мануйленка), «Путрівка» висунула на вістря наступу лише Бондаренка, зате наситила середню ланку спрямованими на атаку хавбеками. Хлопці з Васильківщини наступали гостріше і принаймні тричі мали забивати. Але м`яч, навіть обминувши воротаря Мусієнка, до сітки не залетів — Бондаренко, Зелді і Періжок випробували на міць каркас воріт опонента. Найгрізнішим здався момент за безпосередньої участі капітана путрівців. Пустовіт потужно виконав штрафний майже з тридцяти метрів. Голкіпер м`яч відбив, але Роман Періжок, який опинився поблизу, поцілив шкіряним у поперечину. «Чайка» додала не просто в активності — в осмисленості наступальних дій насамперед після появи на полі Бляхарського. М`яч особливо небезпечно шугав у володіннях досвідченого Романенка в останню десятихвилинку, проте з «великої хмари» так і не було дощу.
Лотерея. Тон післяматчевій серії одинадцятиметрових задали Бондаренко та Бляхарський. Продовжили бездоганні спроби Козоріз і Пустовіт з одного боку та Баранович і Бакуменко — з другого. Не впорався з нервами Шупик, а Конюшенко скористався зі свого шансу сповна. Потім схибив ще й Постолатьєв — і потреба «Чайки» бити вп`яте відпала сама по собі. Мусієнко переможно здійняв руки догори — відбивши два пенальті, він так і зостався «сухим» у кубковому турнірі.
Глядачі. Своєрідну дуель симпатиків обох фіналістів яскраво виграв «дванадцятий гравець» з Києво-Святошинського району. Надто в другому таймі, коли тільки й було чути: «Чай-ка! Чай-ка!» Путрівські симпатики голосовими здібностями не відзначилися.
